В сиву давнину люди здебільшого селились біля річок, озер, лісів. Для поселення територія, на якій зараз розташоване село Привільне, була однією з найкращих. На підвищені біля заплав Ікви з’явилось дві, три землянки. Пізніше над безіменною річкою (слід якої ще й зараз є в Привільному) появились поселення Селища і Новосілки. Це були невеличкі села (дворів по 15-20), де люди займались полюванням, рибальством, скотарством і хліборобством.
Перша згадка про Погорільці датована 1561 роком в акті, у якому говорилось про те що, у другій половині 16 століття село було власністю князів Острозьких. В кінці 16 століття селяни перебували в залежності від кількох власників, які на свій розсуд визначали повинності й розміри ренти.
У 1583 році князеві Констянтину Острозькому належало в селі 31 дим, 20 городників, 12 підсусідків, а шляхтичеві А.Пимбовському — 7 димів, 5 городників, 4 комірники. У 1629 році в селі було 127 домів. Воно входило до складу Луцького повіту.
У церкві святої Троїці (побудована в 1735 році) зберігались документи з 1648 року. Серед таких великої уваги заслуговує рукописна праця «Суботник», яку в 1963 році уклав син священика Самуїла Ярмаркевича, прийшовшого до Погорільців із Степаня. В Україні Погорілці є ще в чотирьох областях. Крім того маємо «Погорілці», «Погоріловка», «Погоріле», «Погорілове», «Погорілий», «Погоріла» і так далі. У дарчій грамоті 1753 році Погорільці під назвою «Погорищи» відходять до Станіслава Любомирського. Інший варіант цього акту від 1755 року. До 1861 року село під іншим «Погорєльци» належало княгині Ядвизі Любомирській. Багато видатних подій не проходило мимо села.
У 1887 році поміщиця Я. Любомирська продала за 80 тисяч карбованців директорові промислового банку. Значні земельні ділянки придбала церква. В 1889 році їй належала 101 десятина землі. Заможні селяни почали будувати добротні хати.
В 1871 році в селі було відкрито першу парафіяльну школу. З кінця 19 століття землею володіла графиня Шувалова, яка жила в Петербурзі. у Погорільцях хазяйнували орендарі — Ламбарда і Каминацький. Згодом у 1889 році дається дозвіл на відкриття школи. Відсутнім було медичне обслуговування селян.
У 1906 році село Погорільці Дубенської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 7 верст, від волості 8. Дворів 179, мешканців 1568.
У лютому 1946 року селяни організували колгосп. В 1948 році організувався колгосп імені Кірова в селі Черешнівці. На початку 1949 року будується колгосп у селі Панталії (імені Фрунзе) та у селі Дубрівці (імені Шевченка). Зразу ж після визволення села відкрили початкову школу, за парти сіли 40 учнів. До 1950 року неписьменність у селі була ліквідована Було виділено приміщення під клуб, де запрацювали гуртки самодіяльності — хоровий і драматичний.
У 1966 році село було повністю електрифіковане і ратифіковане. У 1963 році село Погорільці перейменоване на село Привільне.
